Згода на донорство у «Дія»
Внесення змін до Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (далі – закон про трансплантацію) було очікуваним, викликаним потребами практики і вирішило ряд питань.
Тепер у законі про трансплантацію закріплено, що письмова згода особи на донорство не потребує нотаріального посвідчення або засвідчення справжності підпису особи нотаріусом. Дана норма не є нововведенням, адже фактично і до внесення змін нотаріальне посвідчення згоди на вилучення анатомічних матеріалів не вимагалося. Так, зокрема, ще у 2018 році Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок надання письмової згоди живого донора на вилучення у нього анатомічних матеріалів та письмової відмови від раніше наданої такої згоди, письмової згоди або незгоди чи відкликання раніше наданої згоди на вилучення анатомічних матеріалів з тіла особи для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення її стану як незворотна смерть, а також подання письмової заяви про призначення, зміну чи відкликання повноважного представника, та Порядок отримання письмової згоди на вилучення з тіла померлої особи анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів, і вони не передбачають ані нотаріального посвідчення, ані засвідчення підпису особи. Проте на практиці питання щодо дійсності простої письмової згоди виникали, і така норма остаточно розставила крапки над «і».
У той же час, суттєвою зміною щодо порядку надання згоди на донорство є можливість надання її у електронній формі. Усі ми вже відчули на собі плюси «цифровізації», зокрема, в частині підтвердження даних про щеплення від COVID-19. Для цілей трансплантації таке нововведення буде мати величезне значення. Так, законом передбачено, що особа подає письмову згоду на донорство трансплант-координатору закладу охорони здоров’я. Хто такий трансплант-координатор, де його шукати, що для цього потрібно – такі питання зупиняли велику кількість людей у їх бажанні надати згоду на посмертне донорство. Після технічної реалізації можливості подання згоди в електронній формі надати згоду можна буде у «Дії». Це значно спростить процедуру надання згоди, а також полегшить тягар на родичів особи у випадку її смерті. Так, якщо згода чи незгода на посмертне донорство не була надана особою при житті, таку згоду чи незгоду надають її родичі. Даний момент є психологічно надзвичайно важким, оскільки люди, втрачаючи близьку людину, не завжди готові розглядати можливість донорства, іноді вони не можуть відповісти самі собі на питання, чи хотів би цього померлий. У той же час, наявність вираженого за життя волевиявлення особи знімає ці питання та, у випадку згоди, дає можливість не втрачати дорогоцінний час і рятувати життя тим, хто потребує трансплантації донорського органу.
Завдяки внесеним змінам трансплант-координаторам тепер дозволено брати участь у вилученні анатомічних матеріалів та проведенні трансплантації. Раніше така можливість була виключена, і тому для лікаря, який призначався трансплант-координатором, шлях до участі у трансплантації був закритий. Це не мало жодних позитивних наслідків, оскільки лікар, який бере участь безпосередньо у вилученні анатомічних матеріалів або трансплантації, не може жодним чином вплинути на процеси, які відбуваються до прийняття рішення про трансплантацію. Тобто, заборона (яка і залишилася в законі) поєднання функції лікаря, який входить до консиліуму лікарів, що здійснює констатацію смерті мозку, з іншими — функцією трансплант-координатора або функцією лікаря, що бере участь у вилученні анатомічного матеріалу або трансплантації, є хоча б логічною – саме від такого консиліуму залежить можливість розглядати особу як потенційного донора, тому його учасники мають бути максимально незалежними і незацікавленими, якщо доречно застосувати таке поняття. Щодо поєднання функцій трансплант-координатора та лікаря, який бере участь у вилученні або трансплантації анатомічних матеріалів, така заборона лише ускладнювала життя, і її скасування є однозначно правильним.
