Надійне місце для депозиту. Як вибрати стійкий банк під час війни
Завищені ставки за депозитами, надмірний обсяг рефінансування та «слабкі» власники мають насторожити потенційних вкладників. У той же час, під час війни держава гарантує повернення всіх вкладів фізосіб. І навіть якщо банк розориться, це не буде катастрофою.
Вибір надійного банку – завдання нетривіальне. Особливо за умов кризи. Хоча банківській системі України слід віддати належне. Незважаючи на війну, вона демонструє завидну стійкість. З початку 2022 року Національний банк визнав неплатоспроможними лише три комерційні банки: Місто Банк, Мегабанк і банк «Січ». Це невеликі фінустанови, які «погоду» на ринку не робили. Крім того, у серпневому огляді банківського сектора НБУ повідомив, що обсяг грошей клієнтів на банківських рахунках зростає. Але й ризики для стабільності фінсектора однаково залишаються. Про що теж неодноразово попереджав Нацбанк.
Насправді, навіть якщо банк розорився, це не вирок. Адже держава повертає гроші постраждалим вкладникам через Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО). Причому, під час військового стану і через три місяці після його скасування Фонд виплачуватиме всю суму депозитів, які «застрягли» в банку, що розорився (раніше гранична сума виплати була 200 тис грн). А потім гарантована сума становитиме 600 тис грн. Ці норми закріплено у законі № 2180-IX.
Втім, є винятки, за яких ФГВФО вклади не компенсує. «Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає 12 випадків, у яких Фонд не виплачує кошти», –пояснює керуючий партнер ЮКК «Де-Юре» Григорій Трипульський.
З перерахованих у законі 12 пунктів рядових вкладників стосуються не всі. Але є й важливі. Зокрема, Фонд гарантування не повертає:
- заарештовані депозити;
- кошти на рахунку, одержані незаконно, у тому числі шляхом відмивання грошей;
- вклади у філіях іноземних банків;
- вклади у банківських металах;
- депозити, які є забезпеченням інших зобов’язань клієнта перед банком;
- гроші, які передані банку довірче управління.
«Також були прецеденти, коли Фонд відмовляв у виплаті компенсації, якщо було виявлено та доведено факти шахрайства з депозитами. Наприклад, розбивка вкладів на частини заднім числом», – наводить приклад Григорій Трипульський.