Супровід передання прав на об’єкти інтелектуальної власності в межах угод M&A
Згідно з останнім звітом Європейської комісії, опублікованим на її офіційному сайті 2 лютого 2023 року, щодо відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу зазначено, що законодавство України у сфері права інтелектуальної власності (далі також – ІВ) знаходиться на ранній стадії (найнижчій за оцінками ЄК) підготовки. І з огляду на практику у сфері ІВ треба зауважити, що звіт відповідає дійсності.
На жаль, в Україні права на інтелектуальну власність дійсно недооцінені та їх значущість також (крім певних сфер, наприклад, таких як охорона прав на лікарські засоби). Проте в будь-якому разі об’єкти права інтелектуальної власності (торговельні марки, комп’ютерні програми, винаходи, корисні моделі, бази даних тощо) можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, зокрема, відповідні положення передбачені у ЦК та ГК України.
А тому у випадку внесення одним із учасників / акціонерів підприємства до статутного капіталу майнових прав, що належать йому на праві власності, на один або кілька об’єктів ІВ право власності на них переходить на юридичну особу та такі беруться на відповідний бухгалтерський облік. Юридична особа функціонує та здійснює господарську діяльність до моменту виникнення питання про вирішення проблем / визначення напрямів, перспектив, форм та подальших можливостей бізнесу. Під час прийняття власниками рішення про кардинальну зміну подальшої діяльності виникає питання щодо обрання процедури реорганізації та порядку її здійснення.
Щодо визначення форми реорганізації
Оскільки наше законодавство перебуває в постійному процесі удосконалення й адаптації до законодавства ЄС та США, то у відносинах бізнесу процес реорганізації юридичної особи прийнято визначати як “угоди M&A”: злиття та приєднання юридичних осіб.
Проте водночас наше українське законодавство передбачає ще дві процедури припинення підприємств внаслідок реорганізації, а саме: поділ та перетворення, а також ми маємо окрему додаткову процедуру для вирішення питань бізнесу без припинення юридичної особи – виділ. Тому у варіантах визначення подальшої діяльності бізнесу не варто обмежуватися лише злиттям та приєднанням.
Під час визначення оптимальної форми реорганізації власники бізнесу мають насамперед надати собі відповіді на найголовніші питання: які всі цілі реорганізації та яка з них є головною? Бізнес має позбутися чистини проблем (зобов’язань) чи вирішити глобальні питання “порятунку” компанії? Чи є надійними власники компанії, до якої планується приєднання або з якою планується злиття? Який статус, права й обов’язки матимуть як власники, так і працівники компанії, яка планує реорганізацію? Майбутні контрагенти: які вони? Які майбутні обмеження та зобов’язання? Якою є внутрішня політика та документи юридичної особи, до якої планують приєднання або злиття? Які участь і порядок здійснення управління в майбутній юридичній особі? Який інтерес та кінцеві цілі у компанії-партнера, що приймає рішення про прийняття до себе юридичної особи, яка планує приєднатися? Перспективи? Чи взагалі є інші варіанти вирішення проблем? Чи дійсно необхідно здійснювати злиття / приєднання для зміцнення позицій на ринку?
З огляду на досвід варто зазначити, що прийняття рішення про реорганізацію чи виділ доволі складне, болюче та може тривати не один рік. Проте з моменту прийняття власниками бізнесу остаточного рішення про початок процедури реорганізації та визначення її форми (або прийняття рішення про виділ) можемо розпочати юридичне (і бухгалтерське) оформлення.
Що відбувається з майновими правами на об’єкти інтелектуальної власності,
правова процедура та реєстрація
Масив юридичної та бухгалтерської роботи складної та тривалої процедури реорганізації, яка залежно від організаційно-правової форми юридичної особи дещо різна (так, деталі процедури для акціонерних товариств і товариств з обмеженою / додатковою відповідальністю будуть окремими, проте загальний процес залишиться незмінним), включає прийняття рішення компанією або компаніями, які розпочинають злиття / приєднання, реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, повідомлення кредиторів про початок процедури реорганізації у визначеній власниками формі, заявлення ними своїх вимог, визначення та погодження порядку їх задоволення, проведення розрахунків, закриття поточних рахунків у банківських установах, зняття юридичної особи з обліку в органах державної податкової служби, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування та вчинення іншого масиву заходів, спрямованих на припинення підприємства як юридичної особи). Серед обсягу роботи одним із найважливіших є процес інвентаризації та оцінка майна юридичної особи, що припиняється шляхом реорганізації.
Так як відповідно до положень ЦК України майнові права є особливим об’єктом майна та визнаються речовими правами, то вартість майнових прав, що належать підприємству, становить їх вартість як майна та підлягають включенню до передавального акта або розподільчого балансу (у разі якщо реорганізація відбувається шляхом поділу) за їх відповідною вартістю.
Передавальний акт або розподільчий баланс має визначати порядок правонаступництва майнових прав на об’єкт/об’єкти інтелектуальної власності, що належать юридичній особі, яка припиняється, на рівні з порядком визначення правонаступництва щодо іншого майна підприємства, його прав та обов’язків стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами. Однак просто передати майнові права на об’єкт інтелектуальної власності за передавальним актом або розподільчим балансом і згодом затвердити її внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи – недостатньо. Передання таких прав варто зареєструвати у Національному органі інтелектуальної власності, а саме в державній організації “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій” (далі також – “УКРНОІВІ”). І тут виявляємо один із недоліків українського законодавства, а саме неузгодженість різних процедур передання прав на об’єкти ІВ. Адже, якщо ми звернемося для реєстрації майнових прав за іншою юридичною особою до УКРНОІВІ з передавальним актом / розподільчим балансом та рішенням про затвердження внесення об’єкта інтелектуальної власності, то через кілька місяців отримаємо листа-відмову, оскільки такий порядок передання прав не передбачений профільними законами взагалі.
Зокрема, єдиний порядок передання майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, який установлений чинним законодавством України та є належним для державної організації “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій”, – це передання майнових прав за договором, будь-які інші документи УКРНОІВІ не цікаві та не приймаються до розгляду. Тобто окремо від усіх документів має бути складений договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від юридичної особи, яка реорганізується, до юридичної особи, що отримує такі права. Додатково сплачують також адміністративний збір за подання таких прав та через 5-6 місяців (оскільки через початок повномасштабної війни Національний орган інтелектуальної власності не мав змоги працювати певний час, а обсяги роботи значні) отримуємо виписку / рішення про реєстрацію права власності за новим власником, а також два примірники договору з відповідними штампами УКРНОІВІ про реєстрацію, датою публікації та реєстраційним номером.
З огляду на все зазначене варто пам’ятати, що кожен об’єкт права ІВ має свій правовий статус та відповідну правову охорону за профільним законом. Так, наприклад, оскільки комп’ютерна програма законодавством прирівняна до літературного твору, то можна оформити і зареєструвати ліцензійний договір (з обмеженим переліком майнових прав, якщо саме обмежений перелік майнових прав був наданий / внесений до статутного капіталу юридичної особи, яка реорганізується). Проте це у великих та середніх компаніях практикується вкрай нечасто, зазвичай майнові права передають у їх повному обсязі.
Щодо такого істотного положення договору про передання виключних майнових прав ІВ, як ціна, то таке варто виносити в додаткову угоду (оскільки вона не надсилається до УКРНОІВІ, а зберігається виключно у сторін), де й зазначати, що права передають за передавальним актом або розподільчим балансом у межах реорганізації за обраною процедурою.
Щодо строку укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від юридичної особи, яка реорганізується, до юридичної особи, що отримує такі права, то з метою економії часу та прискорення процедури він може бути укладений одразу в дату прийняття рішення про реорганізацію або у будь-який час пізніше.
Отже, загальна процедура передання майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності має два окремих паралельні процеси: дії, спрямовані на реєстрацію в реєстрі Міністерства юстиції України, та дії, спрямовані на реєстрацію в реєстрах Національного органу інтелектуальної власності, а саме у державній організації “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій”. Водночас кожне передання прав ІВ вимагає попередньої деталізації, оскільки залежно від виду об’єкта інтелектуальної власності правова охорона включає різні обсяги та права, що становитимуть зміст договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від юридичної особи, яка реорганізується, до юридичної особи, що отримує такі права.
