Вирішення сімейно-правових спорів

Вирішення сімейно-правових спорів завжди супроводжується високим ступенем емоційного переживання та доволі негативним відношенням учасників процесу один до одного. Небезпідставні образи та постійні непорозуміння лише підбурюють учасників до безапеляційного протистояння та бажання помсти за невиправдані надії щасливого сімейного життя, що значно унеможливлює будь-які шанси на самостійне мирне врегулювання конфліктних питань.

Стаття 55 Конституції України надає кожному право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до статті 7 Сімейного кодексу України учасники сімейних відносин мають право врегулювати їх за домовленістю або шляхом звернення до суду.

Не зважаючи на те, що судовий процес для багатьох громадян залишатися бути єдиним відомим варіантом остаточного вирішення усіх розбіжностей, дедалі більшої популярності продовжує набирати медіація як альтернативний спосіб врегулювання спорів.

Рада Європи та Європейського Союзи одним з пріоритетних завдань визначила допомогу державам членам у розробці альтернативних методів врегулювання спорів. Відповідно до положень Рекомендації Rec (2002) Кабінету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо медіації у цивільних справах від 18 жовтня 2002 року медіацією визнається процес врегулювання спорів, у межах якого сторони з допомогою одного чи кількох медіаторів проводять переговори щодо спірних питань з метою досягти домовленості. Аналогічне визначення медіації знаходить своє відображення також у Директиві Європейського парламенту і Ради Європи 2008/52/ЕС про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних справах від 21 травня 2008 року.

15 липня 2020 року Верховною Радою України було прийнято за основу проект Закону України «Про медіацію» №3504, метою якого визначено законодавче закріплення правових засад, порядку проведення медіації як альтернативного способу вирішення спорів та забезпечення рівних можливостей її учасників.

Так, стаття 2 згаданого проекту визначає можливі сфери застосування медіації, до яких, в тому числі, належать спори, що виникають в рамках сімейних правовідносин. Попри те, що проект Закону України «Про медіацію» №3504 не встановлює обов’язкового характеру медіації в сімейних правовідносинах, його Прикінцеві положення все ж передбачають певні заохочення до застосування такої процедури та процесуальні можливості її реалізації (повернення 60% сплаченого судового збору у разі успішного проведення медіації, з’ясування бажання сторін щодо проведення позасудового врегулювання спору шляхом медіації під час підготовчого засідання та право суду оголошувати перерву у разі застосування сторонами процедури медіації).

Медіація дійсно є зручним інструментом для вирішення сімейних спорів. Порівнюючи класичний судовий розгляд справи з сімейною медіацію, остання має суттєвий арсенал переваг, серед яких, зокрема: конфіденційність вирішення конфлікту, свобода при прийнятті рішень, контроль процесу вирішення конфлікту, заощадження часових та фінансових ресурсів тощо.

У процесі медіації відбувається зміна акцентів сторін сімейного спору: з агресивної стратегії «перемогти будь-якою ціною» на пошук взаємовигідного рішення, з подій минулого на події майбутнього тощо. Посередник не займає та не може займати жодної зі сторін та не вносить і не може вносити власні оціночні судження щодо обставин конфлікту; функція медіатора полягає саме в координації процесу комунікації та вирішенні питань.

Чи стане сімейна медіація справжньою альтернативою судовому розгляду – питання до бажання та волі сторін сімейних правовідносин. За умови відсутності добровільної згоди та готовності сторін до спільного рішення сімейна медіація не матиме бажаних результатів, а класичний варіант вирішення проблем за допомогою позову залишатиметься пріоритетним.

Справедливим буде також відзначити, що попри чисельні переваги інституту медіації необхідно продовжувати напрацьовувати довіру громадян, більшість з яких сьогодні, на жаль, не мають чіткого усвідомлення природи та мети медіації. Настрій та обставини, що супроводжують більшість сімейних спорів, значно ускладнюють усвідомлення усіх переваг мирного врегулювання суперечностей, через що вибір сторонами процедури медіації як способу вирішення власних сімейних негараздів в значній мірі залежить від особистої майстерності медіатора продемонструвати переваги такого інструменту у кожному конкретному випадку та побудувати атмосферу конструктивної співпраці.