Медіація у сучасному світі
У сучасному світі альтернативне врегулювання спорів вже давно міцно обіймає свою нішу серед методів вирішення розбіжностей і протиріч поряд із судовим захистом. Так, нікого вже не здивуєш зверненням за вирішенням спору до арбітражу чи третейського суду. Разом з тим, до методів альтернативного врегулювання спорів належать також інші способи, наприклад, медіація, яка наразі набуває вже більшого і більшого розповсюдження та застосування.
Медіація, як інструмент вирішення конфліктів, набрала популярність у США, країнах Європи, Китаї, Сінгапурі. Сфери її застосування досить різноманітні – у тій чи іншій мірі медіація може застосовуватись при вирішенні будь-яких спорів, особливо ефективним є її використання в бізнесі, сімейних та трудових спорах. Наприклад, відповідно до інформації міністерства юстиції США, ефективність медіації складала 75%; у Великобританії об’єднання медіаторів звітували, що успішність медіації в сімейних спорах перевищує 70%, а бізнес-спорах сягає 86%.
Свою результативність медіація завдячує цілій низці переваг над своїми альтернативами, першою з яких є отримання взаємовигідного результату. Усі сторони приймають участь у напрацюванні остаточного рішення, а тому кожен має можливість вплинути на його зміст та умови. У поєднанні з правом виходу учасника медіації із процедури це унеможливлює включення до остаточної домовленості неприйнятних для сторін пунктів. Крім того, сторони медіації разом напрацьовують варіанти вирішення спільної проблеми, із переліку та на основі яких вони надалі знову ж таки разом обирають остаточний варіант вирішення питання.
За таких передумов, рішення, досягнуте за результатами медіації, відповідає внутрішній волі усіх сторін. Як наслідок, кожен зацікавлений дотримуватись досягнутої домовленості та виконувати її умови.
У цьому проявляється корінна відмінність медіації від арбітражу та судового розгляду, де остаточне рішення приймається не сторонами, а нав’язується третьою особою – арбітром чи суддею – завданням якої є вирішення спору виходячи із змісту існуючих правових норм. Як наслідок, ця особа зацікавлена у прийнятті рішення правильного з точки зору права, що не передбачає врахування інтересів сторін, а інколи взагалі їм суперечить.
Яскравий приклад – внаслідок поділу спільного майна подружжя в суді цілком вірогідним є рішення про виділення кожному по одній другій частки усього майна. На практиці, це може означати отримання у власність половини однокімнатної квартири чи автомобіля, або навіть половини живої собаки. Незважаючи на те, що такий поділ в цілому відповідає нормам Сімейного кодексу України, важко не визнати, що таке рішення не вирішує проблему поділу майна, скоріш за все будуть мати місце судові спори щодо порядку користування майном, поділу його в натурі, стягнення компенсації тощо. Це потенційно лише підвищує рівень конфліктності, а тому таке врегулювання спору не є ефективним.
Медіація ж, навпроти, має потенціал досягти оптимальний для всіх результат, оскільки всі питання що мають значення та інтерес для кожного з учасників мають бути висвітлені та врегульовані у процесі медіації. Як наслідок, поточний конфлікт розв’язується, а для майбутніх потенційних конфліктів зникає підґрунтя.
Значну роль в ефективності медіації відіграє роль її гнучкість. В контексті результативності вирішення це означає, що у процесі напрацювання варіантів сторони практично не обмежені у пропонуванні альтернативних способів розв’язання спору.
У вищенаведеному прикладі із поділом єдиної квартири подружжя, сторони, як варіант, можуть домовитись про компенсацію одному частки в квартирі, про передачу іншого майна (наприклад, автомобіля) в рахунок частки в квартирі, про продаж квартири із наступним поділом коштів, про обмін квартири на два інших об’єкти нерухомості, про передачу частки в рахунок сплати аліментів – це лише найбільш розповсюджені варіанти. Для порівняння, за допомогою рішення суду в більшості випадків наведені варіанти не можуть бути досягнуті.
Наведені варіанти виглядають досить простими і очевидними, теоретично сторони самостійно можуть досягти їх у процесі переговорів. Разом з тим, на практиці без допомоги посередника сторони у переговорах зупиняються на позиційних торгах. А якщо позиції є взаємовиключними, то переговори заходять у глухий кут.
Припустимо, що у випадку із поділом єдиної квартири кожен бажає залишити квартиру собі, а іншому пропонує компенсацію, у кращому випадку справедливу. Оскільки задоволення вимог одного щодо квартири виключає задоволення вимог іншого, домовитись самостійно без посередника і спеціальних навичок для учасників буде практично неможливим завданням.
Розв’язати таку ситуацію можливо шляхом пошуку інтересів сторін з метою «збільшення пирога». Ідея в тому, що протилежні позиції не завжди приховують протилежні інтереси – в абсолютній більшості випадків інтереси сторін не є взаємовиключними, а інколи навіть співпадають.
Останнє досить часто трапляється у спорах бізнес партнерів щодо управління спільним підприємством. Не зважаючи на спільний інтерес в отриманні прибутку від господарської діяльності, кожен з партнерів може мати свою точку зору на способи ведення бізнесу, наприклад його подальшого розвитку. В умовах обмеженості ресурсів охопити усі напрями неможливо, а тому й виникає спір щодо пріоритетних напрямків. Конфлікт, якщо його вчасно не вирішити, може дійти до стадії виникнення недовіри у його учасників один до одного, результат – протистояння і неможливість сприймати точку зору «опонента».
У такому випадку демонстрація учасникам конфлікту, що їх інтереси насправді співпадають, є важливим кроком на шляху до порозуміння сторонами. Розуміння учасниками, що вони мають спільну мету, дозволяє об’єднати учасників навколо неї та знизити рівень їх взаємної недовіри або взагалі усунути її.
В цьому проявляється ще одна істотна перевага медіації над іншими методами вирішення спорів – спрямованість на налагодження комунікації між сторонами. Це дозволяє в майбутньому їм продовжувати свою взаємодію і взаємовідносини, що може означати подальшу співпрацю, підтримання стосунків між партнерами, відсутність ворожнечі.
В свою чергу, розгляд спору у суді майже завжди є грою із нульовою сумою – одна сторона може виграти лише за рахунок іншої. Більш того, досить часто програють усі учасники судового процесу, особливо у випадках часткового задоволення позову. З однієї сторони, позивач не отримує у повній мірі того, на що він розраховував, а з іншої – частина вимог до відповідача була задоволена. Не можна не згадати також витрати часу, витрати у зв’язку з залученням адвоката, необхідність у подальшому примусового виконання рішення. Тобто, навіть у випадку виграшу в суді переможець зазнає втрат.
В цьому аспекті медіація є противагою судовому розгляду – вона направлена на досягнення вигоди та задоволення інтересів обох сторін за рахунок кооперації учасників замість протистояння. Мова йде про збільшення спільних ресурсів сторін з наступним розподілом надлишку замість простого перерозподілу ресурсів між сторонами.
Ефективність медіації як способу врегулювання спорів та розв’язання конфліктів невідворотно призводить до зростання її популярності та попиту на неї. 20 грудня 2018 року була підписана Конвенція ООН про міжнародні угоди про врегулювання спорів за результатами медіації (Сінгапурська конвенція про медіацію). Даний документ встановлює підґрунтя для міжнародного виконання рішень, досягнутих за результатами медіації, по аналогії із Нью-Йоркською конвенцією про арбітраж 1958 року. В Україні на розгляді Верховної Ради перебуває профільний законопроект про медіацію, яким передбачається ряд гарантій діяльності медіатора. Разом з тим, його відсутність не перешкоджає розвитку медіації в Україні. Наразі центри підготовки медіаторів функціонують у багатьох містах України, а по всій державі функціонують центри підготовки медіаторів.
Медіація може стати в Україні одним із основних методів врегулювання конфліктів. Важливу роль відіграє відсутність недоліків, характерних у Україні для альтернатив – недовіри, довгого та формалізованого розгляду. Медіація в свою чергу позбавлена таких вад – вона є ефективним, гнучким, дієвим та перспективним засобом врегулювання спорів та протиріч.
