Ризики споживачів у сфері e-commerce: Шляхи попередження та запобігання


  Стрімкий розвиток економічної діяльності, спрямованої на реалізацію товарів і послуг за допомогою мережі Інтернет – e-commerce, окрім швидкості та зручності обслуговування несе в собі значні ризики та масові порушення прав споживачів. У переважній більшості випадків такі відносини, що виникають

Eng
Ua

Ru

Ризики споживачів у сфері e-commerce: Шляхи попередження та запобігання


10 июля 2019 Загрузить PDF

 

Стрімкий розвиток економічної діяльності, спрямованої на реалізацію товарів і послуг за допомогою мережі Інтернет – e-commerce, окрім швидкості та зручності обслуговування несе в собі значні ризики та масові порушення прав споживачів.

У переважній більшості випадків такі відносини, що виникають між покупцем та інтернет-магазином, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію» тощо, однак існуючий механізм, передбачений нормами чинного законодавства, далеко не завжди може гарантувати стовідсотковий захист споживачів у сфері e-commerce, одночасно надаючи можливість недобросовісним представникам бізнесу уникати будь-якої відповідальності.

«Концепція державної політики у сфері захисту прав споживачів на період до 2020 року», що була схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України №217-р 29.03.2017 прямо зазначає: «Споживачі в Україні не захищені державою і законом внаслідок декларативного характеру проголошених прав та відсутності механізмів їх реалізації та відновлення».

У зв’язку з цим, першочерговою метою кожного споживача має стати саме запобігання виникнення будь-яких ризиків безпосередньо до моменту фактичного придбання товару в мережі Інтернет.

Замовлення товару в інтернет-магазині здійснюється шляхом вчинення електронного правочину – укладення за допомогою засобів дистанційного зв’язку договору купівлі-продажу на відстані. Так, згідно з «Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями», що були затверджені Наказом Міністерства економіки України №103 19.04.2007, Інтернет разом з телекомунікаційною мережею, поштовим зв’язком та телебаченням визнаються тими засобами дистанційного зв’язку, які можуть бути використані для укладення договорів на відстані.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Права споживачів та механізм їх захисту передбачені у Законі України «Про захист прав споживачів», згідно з яким споживачі під час придбання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (продавця).

Практика свідчить, що саме належна і достатня поінформованість споживача відіграє вирішальну роль при здійсненні захисту своїх прав та законних інтересів.

Права споживача, передбачені ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо доступу до інформації корелюються з обов’язками продавця. Так, згідно ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договорів на відстані – в інтернет-магазині – продавець повинен надати споживачеві наступну інформацію:

  • найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

  • основні характеристики продукції;

  • ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

  • гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції;

  • інші умови поставки або виконання договору;

  • мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

  • вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

  • період прийняття пропозицій;

  • порядок розірвання договору.

Враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про електронну комерцію», продавець товарів в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до необхідної інформації, а саме:

  • повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця;

  • місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи — підприємця;

  • адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;

  • ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи — підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи — підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті;

  • відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню;

  • щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, — інформація про вартість доставки;

  • інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню.

Таким чином, встановлення правового статусу продавця та його можливості здійснювати інтернет-торгівлю на підставі вищезгаданих норм – перший крок задля попередження ймовірних ризиків.

У разі якщо така інформація вже розміщена на сторінках інтернет-магазину, доцільно її додатково перевірити, оскільки саме із неможливістю встановити особу продавця та його місцезнаходження пов’язана більшість порушень. Факт надання необхідної для споживача інформації має бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення; відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» електронним повідомленням визнається інформація, надана споживачу через телекомунікаційні мережі, яка може бути у будь-який спосіб відтворена або збережена в електронному вигляді.

Чи має право продавець здійснювати інтернет-торгівлю можна перевірити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, у Листі Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва №196/0/20-14 11.01.2014 зазначається, що інтернет-торгівлі відповідає клас КВЕД 47.91 – «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет» групи КВЕД 47.9 «Роздрібна торгівля поза магазинами» ДК 009:2010.

Практика свідчить, що навіть відомі населенню інтернет-магазини не завжди відповідають встановленому КВЕДу, а отже – не мають права працювати в сегменті e-commerce.

Не менш важливим для споживача є встановлення інформації щодо основних характеристик товару та його якості. Відповідно до ст. 673 ЦК України у разі відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Більш того, у разі продажу товару за зразком або за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає такому зразку або опису.

Нажаль, станом на сьогодні у даному сегменті ринку продовжує бути присутня продукція невідомого походження, яку виставляють на продаж у різноманітних інтернет-магазинах, без підтвердження її безпечності та з невідомими якісними характеристиками. Саме тому, окрім іншого, необхідно встановити наявність або відсутність належного маркування національним знаком відповідності, оскільки без позначки відповідності продукція заборонена для реалізації, адже може становити небезпеку.

Лише переконавшись у безпечності купівлі певного товару у мережі Інтернет та у разі наявності реальної можливості захисту прав та законних інтересів споживача, варто переходити до безпосереднього замовлення товару.

Електронний правочин вчиняються на підставі відповідної пропозиції – оферти; така пропозиція стає можливою, наприклад, з моменту розміщення конкретного товару в інтернет-магазині. У свою чергу згода покупця – акцепт – як приклад, є заповнена заява про замовлення виставленого товару.

Здійснюючи покупку в мережі Інтернет, користувачу пропонуються різноманітні можливості оплати.

Розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Закону України «Про електрону комерцію», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» тощо. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

В Індивідуальній податковій консультації № 1129/6/99-99-14-05-01-15/ІПК 11.07.2017 Державна фіскальна служба України зазначає, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції із застосуванням платіжних карток, при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів – тобто, якщо покупець, використовуючи мережу Інтернет замовив у підприємства товар і розрахунок за нього було здійснено електронним платіжним засобом, то підприємство зобов’язане видати йому розрахунковий документ встановленої форми (фіскальний касовий чек, надрукований реєстратором розрахункових операцій).

Електронна квитанція про оплату, замовленого в інтернет-магазині товару, яка надається банком, не може вважатися розрахунковим документом у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За загальним правилом слід остерігатися пропозицій повної передплати – до безпосередньої доставки товару, а інакше споживач ризикує залишитися і без сплачених грошей, і без отриманого товару.

Вимоги стосовно доставки товару, замовленого в мережі Інтернет передбачені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Покупець повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

Таке підтвердження може бути у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа та містити наступні відомості:

  • умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;

  • найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;

  • гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;

  • порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Отже, укладення договору купівлі-продажу на відстані за допомогою засобів дистанційного зв’язку в мережі Інтернет, що укладається, складається з чотирьох етапів:

  • пошук та ознайомлення з товаром,

  • замовлення обраного товару,

  • оплата замовленого товару;

  • доставка товару.

Враховуючи сучасні реалії, часткову необізнаність покупців щодо особливостей механізму захисту прав та недобросовісність деяких суб’єктів господарювання у сфері e-commerce, значну увагу в першу чергу слід приділяти саме спробам попередити та запобігти виникнення ризиків порушення прав споживачів.

 

 

юрист Юридичної консалтингової компанії «Де-Юре»

Буров Микита

 

Уважаемые читатели! Публикации на этом сайте носят информационный, справочный или рекомендательный характер, и отражают точку зрения и мнение авторов.
Материал, содержащийся в статьях / комментариях / публикациях, является актуальным на момент создания и публикации, но мы не гарантируем, что правила, рекомендации, процедуры и законодательство, использованные и описанные в материале, актуальны на момент, когда вы ознакомились с ними.
Авторы не несут ответственности за последствия применения содержания статей / комментариев / публикации без заключения договора об оказании услуг.
Для получения консультации по вашему вопросу напишите нам на info@de-jure.ua, и с вами свяжется юрист.