Що таке СЗЧ і дезертирство: правова різниця у 2026 році

У 2026 році в Україні змінилися деякі правила відповідальності за ухилення від військової служби. Розглянемо основні нюанси та наслідки для тих, хто порушує військову дисципліну в сучасних реаліях.

СЗЧ і дезертирство — у чому різниця? 

СЗЧ (самовільне залишення військової частини) — це самовільне залишення місця проходження військової служби на певний час із наміром повернутися.
Дезертирство — це самовільне залишення місця служби без наміру повертатися, тобто з явною відмовою від виконання військового обов’язку. У разі СЗЧ військовослужбовець може повернутися, і його дії розглядаються як тимчасове порушення. Дезертирство є більш тяжким злочином і тягне за собою суворішу кримінальну відповідальність згідно із законом.

Яка кримінальна відповідальність за СЗЧ під час воєнного стану? 

СЗЧ під час воєнного стану в Україні розглядається як одне з найтяжчих порушень. Відповідно до статті 407 Кримінального кодексу, покарання за таке діяння становить від п’яти до десяти років позбавлення волі. У мирний час відповідальність за СЗЧ є значно нижчою: міра покарання залежить від конкретної частини статті і може включати обмеження волі, дисциплінарні заходи або позбавлення волі до трьох років. В умовах воєнного стану альтернативних заходів, таких як виправні роботи чи штрафи, закон не передбачає — суд зобов’язаний призначати покарання у вигляді позбавлення волі.

Яка відповідальність передбачена за дезертирство у воєнний час?

За дезертирство передбачена кримінальна відповідальність відповідно до статті 408 Кримінального кодексу України. Самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилення від військової служби карається позбавленням волі на строк від п’яти до 12 років. За дезертирство під час війни суди застосовують найсуворіші заходи покарання, оскільки такі дії розглядаються як серйозна загроза військовій дисципліні та обороноздатності держави.

Чим відрізняється СЗЧ від дезертирства з точки зору судів? 

З точки зору законодавства кримінальна відповідальність за СЗЧ і дезертирство регулюється різними нормами:

• стаття 407 КК України визначає відповідальність за СЗЧ;
• стаття 408 КК України визначає відповідальність за дезертирство.

Але головна відмінність, на яку звертають увагу суди, — це намір військовослужбовця. У випадку СЗЧ йдеться про самовільне залишення частини без дозволу, але без остаточного наміру ухилитися від служби.

У справах про дезертирство слідство повинно довести, що особа спочатку не мала наміру повертатися. Оскільки це довести складно, на практиці багато справ перекваліфіковуються зі статті 408 на статтю 407, і обвинувачений несе кримінальну відповідальність за СЗЧ.

Які строки відсутності впливають на кваліфікацію злочину?

Вважається, що чим довше особа не повертається до частини, тим більше підстав підозрювати дезертирство. У таких випадках може застосовуватися покарання за дезертирство. Однак, згідно з юридичною практикою, лише тривалий строк відсутності сам по собі недостатній. Навіть якщо військовослужбовець був відсутній пів року, рік або більше, слідству та суду все одно необхідно довести, що він не мав наміру повертатися. Якщо цього не доведено, справу частіше кваліфікують як СЗЧ, і тоді застосовується відповідальність за СЗЧ.

Яку позицію займає Верховний Суд у справах про СЗЧ? 

До 2023 року Верховний Суд розглядав справи про СЗЧ і дезертирство з урахуванням загальних норм кримінального права. Застосовувалися статті 69, 75 і 76 Кримінального кодексу України, які дозволяють пом’якшувати покарання. Якщо особа вперше вчиняла правопорушення, мала складні сімейні обставини або проблеми зі здоров’ям, суд міг призначити більш м’яке покарання, включно з умовним строком за СЗЧ. 

Однак після змін, що набули чинності на початку 2023 року, статті 75 і 76 не застосовуються у справах про дезертирство та СЗЧ. У результаті у 95% випадків мінімальне покарання становить від п’яти років позбавлення волі. Навіть за наявності пом’якшуючих обставин суди здебільшого не можуть призначити умовне покарання. Водночас, якщо сам факт самовільного залишення частини відбувся до початку 2023 року, суд може застосовувати попередні правила. У такому разі допускається використання норм щодо пом’якшення покарання.

Додатково практика судів стосується і запобіжного заходу на час слідства. Оскільки санкція за СЗЧ передбачає покарання від п’яти років позбавлення волі, суди найчастіше обирають тримання під вартою. Більш м’які заходи, наприклад домашній арешт або особисте зобов’язання, застосовуються значно рідше. При цьому питання застави вирішується індивідуально. Попри обмеження законодавства, суди іноді допускають можливість її внесення. У такому випадку особа може перебувати на свободі до винесення вироку.

Судова практика щодо дезертирства під час війни 

Судова практика у справах про дезертирство трапляється рідко, оскільки більшість таких ситуацій слідство кваліфікує як СЗЧ. Довести намір остаточно ухилитися від служби досить складно. Під час розгляду таких справ суди спираються на положення Кримінального кодексу України. Зокрема, на статтю 401 КК України, яка визначає, які саме діяння належать до військових кримінальних правопорушень. Ця норма фактично встановлює рамки для застосування статей про СЗЧ і дезертирство.

Які покарання реально призначають суди у 2024–2026 роках? 

В останні роки судова практика щодо СЗЧ показує кілька типових сценаріїв розвитку справи. Законодавство передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за СЗЧ, якщо військовослужбовець вперше самовільно залишив частину та добровільно вирішив повернутися до служби. У такому разі суд може закрити провадження і направити особу назад до військової частини. Іноді її можуть прийняти навіть до іншого підрозділу, якщо там є готовність її прийняти. Однак це правило діє лише один раз. У разі повторного правопорушення звільнення від відповідальності вже неможливе. Якщо особа не повертається до служби або відсутні підстави для такого рішення, суди зазвичай призначають реальні строки позбавлення волі. Навіть у випадку звільнення від відповідальності інформація про факт СЗЧ зберігається в правоохоронних базах даних.

Коли суд може призначити умовне покарання? 

Після завершення досудового розслідування обвинувальний акт передається до суду, який перевіряє наявність складу злочину та ухвалює рішення. Якщо вина підтверджується, суд виносить обвинувальний вирок за СЗЧ і призначає покарання. Виправдувальні рішення трапляються рідко, оскільки сам факт відсутності військовослужбовця легко встановлюється: проводиться службове розслідування, фіксуються показання побратимів та інші докази.

До змін законодавства у 2023 році суди могли призначати умовне покарання. Це було можливим завдяки застосуванню статей 75 і 76 Кримінального кодексу України. Такий варіант іноді застосовувався, наприклад, якщо правопорушення вчинялося вперше або були наявні пом’якшуючі обставини.

Чи застосовуються статті 69 і 75 КК України у справах про СЗЧ? 

Стаття 75 КК України наразі фактично не застосовується у справах про СЗЧ та дезертирство. Раніше вона дозволяла пом’якшити покарання, якщо суд вважав, що виправлення можливе без позбавлення волі, але з 2023 року ця норма була суттєво обмежена. Наразі суд фактично має призначати покарання за дезертирство або СЗЧ у вигляді позбавлення волі щонайменше на п’ять років.

Стаття 69 КК України не скасована, але на практиці застосовується рідко. Для її використання потрібна наявність одночасно кількох пом’якшуючих обставин: співпраця зі слідством, крайня необхідність, особисті характеристики підозрюваного, мотиви та інші фактори. Лише за сукупності цих умов суд може зменшити покарання. Суди застосовують статтю 69 неохоче, оскільки необхідно детально обґрунтовувати пом’якшення та брати на себе відповідальність за зниження строку покарання.

Коли можливе звільнення від кримінальної відповідальності за СЗЧ? 

Звільнення від кримінальної відповідальності за СЗЧ можливе у двох випадках:

• якщо суд на підставі статті 69 КК України вважатиме, що наявні достатні пом’якшуючі обставини і застосування цієї норми є допустимим;
• якщо військовослужбовець добровільно погодився повернутися на службу та проявив готовність виправитися.

В обох випадках рішення суду залежить від конкретних обставин справи та мотивів обвинуваченого.

Як працює механізм звільнення від кримінальної відповідальності за СЗЧ?

Після завершення розслідування суд розглядає справу і, якщо військовослужбовець уперше вчинив СЗЧ та добровільно висловив бажання повернутися на службу, виносить постанову про звільнення від кримінальної відповідальності з направленням назад до військової частини. Існує три основні варіанти повернення на службу:

• у ту саму частину, з якої відбулося самовільне залишення. Військовослужбовець пише заяву про бажання повернутися, а частина підтверджує готовність прийняти його. Такий варіант трапляється рідко, оскільки частина може відмовити або сам військовослужбовець не бажає повертатися. Адже часто залишають саме ту частину, яка не влаштовує. Наприклад, якщо військовослужбовець мав бути механіком у тилу, але його направили на передову;
• до іншої військової частини. У цьому випадку також необхідна згода частини, яка приймає. Таке трапляється з кваліфікованими спеціалістами, які є потрібними скрізь. Військова частина, що приймає, подає офіційне клопотання, в якому зазначається, що вони готові взяти військовослужбовця. Військовослужбовець також може самостійно звернутися з явкою з повинною до ДБР (Державного бюро розслідувань). Слідчі подають клопотання, і суд закриває справу з направленням військовослужбовця до цієї військової частини;
• у резервну військову частину. Бувають випадки, коли людині нікуди повернутися, а частина, яку вона залишила, не приймає назад. Тоді військовослужбовець може повернутися до резервної військової частини, і його також звільняють від відповідальності. Однак резервна військова частина надалі може розподілити військовослужбовця на свій розсуд. 

Перед тим як повертатися, слід подумати, куди саме військовослужбовець готовий піти і які завдання йому доведеться виконувати, щоб уникнути повторного конфлікту.

Які умови необхідні для звільнення від кримінальної відповідальності з продовженням служби?

Звільнення від кримінальної відповідальності з можливістю продовження служби можливе лише за дотримання певних умов. Суд враховує, що особа проявляє бажання виправитися та повернутися до служби. Основні умови такі:

• правопорушення вчиняється вперше (перше СЗЧ);
• сам військовослужбовець має добровільно бажати повернутися на службу;
• військова частина повинна бути готова прийняти його назад, погодившись на продовження служби.

Лише при виконанні всіх трьох умов суд може ухвалити рішення про звільнення від кримінальної відповідальності з направленням військовослужбовця назад до частини.

Чи можливі виправдувальні вироки за СЗЧ або дезертирство?

Теоретично виправдувальні вироки за СЗЧ або дезертирство можливі, якщо вдається довести, що військовослужбовець не вчиняв правопорушення. Однак на практиці такі випадки є вкрай рідкісними, адже факт відсутності особи у військовій частині зазвичай легко фіксується.

Виправдувальний вирок можливий, якщо встановлено, що військовослужбовець залишив частину не з власної волі, наприклад, потрапив у полон, був примусово утримуваний ворогом або іншим чином не мав наміру ухилятися від служби. У таких випадках суд може дійти висновку про відсутність складу злочину та закрити провадження.

Які докази можуть вплинути на виправдання військовослужбовця?

Для виправдувального вироку за СЗЧ або дезертирство ключовим є відсутність умислу та фактичного вчинення діяння. Докази мають бути об’єктивними і підтверджувати, що у особи не було наміру ухилятися від служби. Це можуть бути показання свідків, службові документи, офіційні звіти про бойову обстановку або інші фактичні матеріали, що підтверджують обставини, які виключають умисел.

Для чого потрібна консультація юриста у справах про СЗЧ та дезертирство? 

Консультація юриста у справах про СЗЧ або дезертирство є необхідною, щоб отримати об’єктивну картину можливих наслідків і зрозуміти, які дії є безпечними для військовослужбовця. Звернутися може сама особа, її родичі, друзі або знайомі. У компанії «ДЕ-ЮРЕ» під час консультації юрист детально пояснює, які варіанти розвитку подій можливі залежно від рішень клієнта: переховуватися, жити звичайним життям або добровільно повертатися до військової частини.

Юристи супроводжують увесь процес явки та спілкування зі слідством, контролюють подання необхідних документів і клопотань до суду, мінімізуючи затримки. Також вони забезпечують законне представництво інтересів клієнта в суді. Юристи «ДЕ-ЮРЕ» роблять усе можливе, щоб вирішити проблему максимально ефективно та у найкоротші строки.