Спадкування корпоративних прав у ТОВ та ТДВ, спадкування майнових прав у ПП

Унаслідок смерті особи або оголошення її померлою відкривають спадщину, а значить усі права й
обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент її відкриття, після закінчення строку прийняття
перейдуть до спадкоємців.

Бізнес спадкують так само, як нерухоме майно або фінансові зобов’язання.

Зокрема, законодавство встановлює, що в разі смерті учасника товариства його частка переходить
до його спадкоємця без згоди учасників товариства. Але що відбувається на практиці? Ситуація,
коли дійсні учасники товариства не бажають бачити спадкоємця у своєму складі, трапляється
частіше, аніж мирний вступ до такого складу, адже ділове партнерство вимагає обізнаності, довіри
та спільного бачення розвитку й управління. Саме тому досить часто спадкування корпоративних
прав перетворюється на повноцінне протистояння.

Незалежно від виду спадкування (за законом або за заповітом) кожен із спадкоємців має подати
заяву про відкриття протягом 6 (шести) місяців із дня смерті особи або оголошення її померлою.

Що передбачає закон для спадкування корпоративних прав у ТОВ та ТДВ

Після закінчення зазначеного терміну, але в будь-якому разі не раніше строку закінчення судових
спорів (якщо вони наявні між спадкоємцями), нотаріус має видати свідоцтво про право на
спадщину (її відповідної частини за наявності кількох спадкоємців). Тут варто зазначити, що перед
видачею свідоцтва нотаріус може запитати документи, а саме – свідоцтво-підтвердження від
підприємства, підписане керівником та печаткою, про сплату (формування в повному обсязі)
спадкодавцем його частки у статутному капіталі товариства. Якщо дійсні учасники товариства не в
захваті від спадкоємця як майбутнього учасника – партнера по бізнесу, то підприємство таке
свідоцтво не надасть, на адвокатський або нотаріальний запити про його видачу не відреагує, адже
відповідальності за таке ненадання практично немає. У такому випадку краще звернутися з
офіційним (бажано нотаріальним) запитом до органів Державної податкової служби про отримання
звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства, у якому відображено формування статутного
капіталу.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець має подати документи
державному реєстратору або нотаріусу, який має повноваження державного реєстратора, для
здійснення державної реєстрації змін (виключення померлого і включення спадкоємця) в Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Перелік простий: заява, свідоцтво про право на спадщину та копія свідоцтва про смерть. Із
моменту державної реєстрації спадкоємця як учасника товариства такий набуває всіх відповідних
прав та обов’язків, а інші учасники зобов’язані брати до уваги його голоси під час вирішення питань,
що належать до прийняття загальними зборами, залежно від їх кількості. Питання затвердження
статуту товариства в новій редакції (за потреби, залежно від його діючого змісту) або оновлення
інформації про кінцевих бенефіціарних власників (за потреби) належить до компетенції керівника.
Тобто обов’язкових вимог законодавства щодо зазначеного не встановлено, однак саме керівник
має стежити й актуалізувати документи/інформацію щодо товариства.

Окремо варто зазначити, що якщо в разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або
померлим учасника – фізичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини
спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства,
товариство може виключити померлого учасника з товариства. Таке рішення приймають без
урахування його голосів. Якщо частка померлого учасника у статутному капіталі товариства
становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією
товариства, без урахування його голосів.

Управління ТОВ та ТДВ протягом строку прийняття спадщини

Законодавство встановлює перелік питань виключної компетенції загальних зборів товариства, для
прийняття яких необхідно три чверті голосів і сто відсотків голосів учасників. Крім того, статут може
передбачати й додаткові питання, які потрібно вирішувати в зазначеному або іншому
співвідношенні. Решту питань вирішує більшість (тобто більше 50 відсотків). Тому залежно від
розміру частки спадкодавця у статутному капіталі може виникнути питання забезпечення належної
його господарської діяльності. Адже не враховувати голоси померлого в період прийняття
спадщини або протягом можливих років судових спорів між спадкоємцями – неможливо. Фактично
досить часто виникає ситуація, коли підприємство не може повноцінно функціонувати через
відсутність необхідної кількості голосів для прийняття важливих рішень.

Задля забезпечення здійснення товариством господарської діяльності у зазначений період Закон
України “Про нотаріат” містить положення про можливість призначення нотаріусом управителя
спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності – може укласти
договір на управління спадщиною з іншою особою. Норма чудова, та проблем із її застосуванням
немає переважно у випадках, коли спадкоємець лише один. У випадках, коли спадкоємців два та
більше, нотаріус не призначить управителя із числа спадкоємців без нотаріального погодження на
таке інших спадкоємців. Саме тут зазвичай і починаються спори, проте спадкоємцям доводиться
або домовлятися між собою, або залишити підприємство у стані “як є” і приймати рішення “на
відновлення втраченого” вже після вступу до його складу як учасників. Додатково варто зазначити,
що управителю заборонено приймати рішення, спрямовані на відчуження частки або частини
частки корпоративних прав, якими управляє, або приймати рішення про припинення участі в
товаристві.

Щодо укладення договору на управління спадщиною з іншою особою в разі відсутності спадкоємців
варто зазначити, що така практика з управління корпоративними правами практично не поширена і
трапляється на підприємствах, де серед учасників є державні підприємства. Для укладення такого
договору має бути офіційне звернення до нотаріуса, у якому має бути обґрунтовано необхідність
такого договору, визначено зацікавлену сторону, особу, з якою запропоновано укласти такий
договір, а також додано документи на підтвердження смерті особи. На підставі чого нотаріус
приймає рішення про відкриття спадкової справи, попередньо перевіривши Спадковий реєстр на
наявність уже відкритої спадкової справи та заповіту. Після відкриття спадщини договір на
управління укладають нотаріус і зацікавлена (запропонована) особа, а припиняють у разі
надходження до нотаріуса заяви про прийняття спадщини або ухвалення судом рішення про
визнання спадщини відумерлою.

Що передбачає закон для спадкування майнових прав у приватному підприємстві

Незалежно від того, що наразі таку організаційно-правову форму, як приватне підприємство,
реєструють усе рідше, вона становить чималу частку дійсних суб’єктів господарювання, а значить
питання спадкування майнових прав ПП є актуальним і не менш важливим. Загалом процедура
майже така сама, як і для ТОВ/ТДВ. Спадкоємець має надати державному реєстратору або
нотаріусу, який має повноваження державного реєстратора, документи для здійснення державної
реєстрації змін (виключення померлого і включення спадкоємця) у Єдиному державному реєстрі
юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а саме: заяву, свідоцтво
про право на спадщину та копію свідоцтва про смерть. Проте важливим моментом у спадкуванні
приватних підприємств є оновлення статутних документів, адже такі обов’язково містять
інформацію про учасників підприємства, їх вклади й розміри. Тому після здійснення державної
реєстрації зміни спадкодавця на спадкоємця останній разом з іншими дійсними учасниками ПП
(якщо такі є) має прийняти рішення про затвердження статуту в новій редакції та зареєструвати
його. Строків законодавство не встановлює, проте варто пам’ятати, що банківські установи, де у підприємства відкрито рахунки, відстежують інформацію щодо своїх клієнтів (як регулярно,
наприклад, щорічне оновлення, так і під час здійснення банківських операцій) та в разі затримки її
оновлення (зокрема й щодо статутних документів) мають право заблокувати рахунки до моменту
актуалізації даних, що затримує діяльність підприємства.

Управління ПП протягом строку прийняття спадщини

Щодо управління майновими правами у приватному підприємстві протягом строку прийняття
спадщини практика неоднозначна, оскільки нотаріуси мають різне бачення розуміння поняття
“управитель спадщини”, адже Закон України “Про нотаріат” дає чітке визначення, що такого може
бути призначено тільки якщо у складі спадщини є корпоративні права. З огляду на те, що учасники
приватного підприємства мають саме майнові права, проте формують статутний капітал, то різне
бачення суті понять призводить до формування різної практики. Принциповість нотаріуса у
визначенні змісту “управителя корпоративними правами” може призвести до відмови в його
призначенні та значного зменшення оборотів діяльності ПП. Проте якщо призначення все ж таки
відбулося, то порядок прийняття рішення здійснюють у межах закону. Обмеження діють такі самі, як
і для ТОВ/ТДВ: управителю заборонено приймати рішення, спрямовані на відчуження майнових
прав, якими управляє, або їх частини, або приймати рішення про припинення участі в підприємстві.