Сімейні спори та судові справи: коли потрібно звернутися в ДЕ-ЮРЕ?

Сімейні спори — це конфлікти між подружжям, батьками й дітьми або іншими родичами, що потребують правового врегулювання. Вони охоплюють питання опіки, аліментів, майна та розлучення.

Сімейні спори — одні з найпоширеніших в юридичній практиці. Розлучення й призначення аліментів часто пов’язані зі складнощами. Правова допомога у цивільних і сімейних справах стає незамінною, якщо потрібно захистити інтереси при розірванні шлюбу.

Які справи відносять до сімейних судових спорів? 

Сімейні правовідносини охоплюють широке коло питань, пов’язаних зі шлюбом і батьківськими обов’язками. Судові спори в рамках сімейного кодексу можуть включати наступні аспекти:

• поділ майна при розлученні;
• питання, що стосуються дітей — встановлення батьківства, позбавлення батьківських прав, виїзд дитини за кордон;
• стягнення аліментів;
• оформлення розірвання шлюбу;
• визнання шлюбу або рішення про розлучення недійсним;
• встановлення факту шлюбних відносин, що дає можливість ініціювати поділ майна, як у звичайному шлюбі.

Не всі сімейні конфлікти вимагають судового розгляду. Якщо сторони досягають угоди, багато питань можна врегулювати мирним шляхом, уклавши договір. Однак якщо між сторонами явний конфлікт, остаточне рішення приймає суд на підставі позовної заяви.

Яку роль відіграє адвокат у сімейних спорах?

Адвокат із цивільних та сімейних справ виконує кілька ключових функцій. В першу чергу він надає клієнту кваліфіковану консультацію, аналізує його ситуацію, роз’яснює права й можливі шляхи розв’язання проблеми. Це допомагає клієнту прийняти свідоме рішення: звертатися до суду або спробувати врегулювати конфлікт мирним шляхом.

Якщо спір переходить в судову площину, адвокат супроводжує клієнта на всіх етапах процесу. Готує позовні заяви, відповідає на процесуальні документи, представляє інтереси клієнта в суді. Також можливий супровід відповідача в судових справах з подальшим виконанням судового рішення.

Важливо звертатися до адвоката, який спеціалізується саме на сімейних спорах, має досвід роботи з подібними справами та добре орієнтується в актуальній судовій практиці. 

Оформлення розлучення через суд при наявності та відсутності дітей

Якщо у подружжя немає неповнолітніх дітей та відсутні суперечки щодо розірвання шлюбу, можна подати заяву до РАЦС. Тоді розлучення оформляється досить просто.

Однак якщо у пари є діти, розлучення через суд стає обов’язковою процедурою. Коли у колишнього подружжя є згода на розлучення, й розуміння з ким будуть жити діти, можна укласти нотаріальну угоду про порядок утримання дітей. У цьому випадку суд розглядає справу в спрощеному порядку. Для подачі позову до суду необхідно підготувати наступні документи: 

• заява про розірвання шлюбу;
• свідоцтво про укладення шлюбу;
• свідоцтва про народження дітей;
• договір, що підтверджує домовленості про утримання дітей (за наявності). 

Якщо ж між подружжям немає згоди щодо розлучення або порядку подальшого виховання дітей, судовий процес буде складнішим. Суд має вивчити обставини справи, визначити, з ким залишаться діти, а також призначити порядок спілкування кожного з батьків із дитиною та встановити розмір аліментів. 

Поділ спільно нажитого майна через суд 

Спільно нажите майно включає нерухомість, автомобілі, грошові кошти, цінні папери, ділові активи та інтелектуальну власність, придбані у шлюбі. Якщо розділити майно мирним шляхом не вдається, суд визначає порядок поділу, враховуючи внесок кожного з подружжя, наявність дітей та інші обставини.

У складних випадках, наприклад при розділі бізнесу або активів, що мають особливу цінність, необхідний професійний юридичний підхід. Судові процеси з поділу майна можуть затягнутися, якщо не підготуватися належним чином. Адвокат з поділу майна допомагає правильно підготувати документи, аргументувати позицію клієнта й захистити його інтереси в суді.

У деяких випадках поділ майна через суд є більш вигідним та оптимальним варіантом, ніж оформлення через нотаріуса. Наприклад, при розділі інтелектуальної власності або бізнесу є нюанси, з якими краще розбиратися разом з юристом. Адвокат супроводжує справу в суді, який зазвичай закінчується підписанням мирової угоди.

Визнання шлюбу недійсним

Незважаючи на всі формальності й перевірку документів при реєстрації, шлюб може бути визнаний недійсним. Це можливо, якщо при його укладенні були порушені ключові правові норми. Розуміння таких ситуацій важливо як для захисту своїх прав, так і для уникнення можливих юридичних наслідків.

Визнання шлюбу недійсним — рідкісна юридична процедура, що проводиться через суд. Підстави для визнання шлюбу недійсним суворо обмежені законодавством, до них відносяться:

• наявність у одного з подружжя нерозірваного шлюбу на момент укладення нового шлюбу;
• недієздатність одного з подружжя на момент реєстрації шлюбу;
• укладення шлюбу особою, яка не досягла шлюбного віку;
• укладення шлюбу між родичами прямої лінії споріднення.

У 95% випадків подібні обставини неможливі, адже перевіряються РАЦСом при реєстрації шлюбу. Однак є ситуації, коли один з подружжя іноземець і приховує свій шлюб, укладений в іншій країні, або офіційні органи не володіють повною інформацією про дієздатність особи.

Бувають ситуації, коли пара подає заяву про розлучення до РАЦС і через деякий час міняє думку. Тоді можна подати іншу заяву, щоб визнати розірвання шлюбу недійсним. Але якщо розлучення проходило через суд, тільки суд може його анулювати.

Обмеження або позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав — серйозна юридична міра, що застосовується у виняткових випадках. Воно може бути ініційоване, якщо один з батьків систематично не виконує свої обов’язки, ігнорує дитину, жорстоко поводиться з нею або вчинив злочин проти неї. Навіть після позбавлення батьківських прав обов’язок сплати аліментів зберігається. Обмеження батьківських прав — менш жорстка міра, що застосовується у випадках, коли дитина перебуває в неблагонадійній родині. Обмеження може бути тимчасовим, але може перерости й в позбавлення батьківських прав. 

Встановлення та оскарження батьківства чи материнства

Встановлення материнства, як правило, не викликає суперечок, оскільки факт народження дитини певною жінкою, очевидний. Спори щодо встановлення батьківства зустрічаються значно частіше, й виникають в таких випадках: 

• чоловік, який вважав себе батьком, виявляє протилежне та хоче оскаржити запис у документах;
• мати, яка не перебуває в шлюбі, хоче офіційно встановити батьківство біологічного батька дитини, що дає право на аліменти й деякі інші майнові права;
• мати записала дитину на себе, немає інформації про батька в документах, але біологічний батько хоче отримати законні права на дитину.

У встановленні батьківства та материнства ключовим доказом є ДНК-експертиза, результати якої підтверджують або спростовують факт біологічної спорідненості до 99,9%.

Визначення розміру та порядку виплати аліментів

Якщо сторони досягли домовленості, можна оформити аліменти нотаріально, зафіксувавши суму та терміни оплати в договорі. Якщо ж згоди немає, то питання аліментів вирішується через суд. Існує два основних способи нарахування аліментів: фіксована сума та відсоток від доходу платника. Мінімальний розмір аліментів в Україні встановлюється законом і становить не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини. Однак за наявності високих доходів у платника позивач може вимагати збільшення суми виплат аліментів. І в цьому випадку краще звернутися за допомогою до адвоката.

Також бажано найняти адвоката із сімейних справ, якщо платник офіційно не працевлаштований або приховує свої доходи. У таких випадках адвокат допомагає визначити реальні фінансові можливості платника, залучаючи до справи додаткові докази. Досить важко стягнути аліменти з моряків, адже вони не мають офіційного доходу. У таких випадках юристи можуть звернутися в крюїнг, з яким моряк укладав договори із зазначеною зарплатою, а також через Міністерство юстиції ініціювати процедуру витребування даних про зарплату моряка безпосередньо від компанії роботодавця.

Також існує можливість припинення обов’язку з виплати аліментів шляхом передачі нерухомості або іншого цінного майна дитині. Такий варіант можливий при взаємній згоді сторін й оформляється відповідною угодою. 

Судові спори про виїзд дитини за кордон

Зазвичай дозвіл на виїзд дитині за кордон оформляється через нотаріуса. Якщо ж один з батьків не згоден з поїздкою, можна звернутися до суду. У суді враховуються наступні інтереси дитини: 

• необхідність лікування за кордоном;
• участь у змаганнях;
• освітні програми. 

Суд аналізує аргументи сторін і приймає рішення, виходячи з найкращих умов для дитини. Якщо суд схвалює поїздку, той з батьків, хто перешкоджає виїзду, не може оскаржити рішення. Також дозволу не потрібно, якщо у того з батьків, який не згоден із поїздкою, є заборгованість з аліментів.

Нагадаємо, що в умовах воєнного стану діють спрощені правила, та дозвіл на виїзд дитини за кордон не потрібен, якщо дитина виїздить з матір’ю або батьком. Проте, якщо дитина виїздить з родичем або опікуном, то потрібен дозвіл батьків навіть під час війни. При цьому батько може оскаржити виїзд та ініціювати процедуру повернення дитини. 

Як впливає судова практика на сімейні спори?

Судова практика із сімейних спорів дозволяє досягти справедливого та оптимального рішення для обох із подружжя, якщо вони не можуть досягти згоди між собою.

Що робити, якщо одна зі сторін ухиляється від виконання судового рішення? 

Якщо одна зі сторін ігнорує судове рішення, можна звернутися до виконавчої служби, яка забезпечує його примусове виконання. Наприклад, у разі несплати аліментів проводиться примусове стягнення через виконавче провадження, включаючи арешт рахунків і майна боржника. Якщо мова йде про порядок спілкування з дитиною, виконавча служба також може втрутитися. Держава надає механізми примусового виконання, але в складних ситуаціях краще звернутися до юриста для захисту своїх прав.

Як оскаржити рішення із сімейних справ? 

Якщо сторона не згодна з рішенням суду, можна подати апеляцію до вищої судової інстанції. В окремих випадках можлива касація (перевірка судового рішення та його перегляд), але вона застосовується рідше.